Про весільні традиції, які панували в 1960-х роках у с. Вільхівець на Богуславщині, розповіла нам Євдокія Сергіївна Руленко (Яценко) 1953 р. н., яка нині проживає в с. Тептіївка.
«Ішли молода з дружкою запрошувати людей з села на весілля. Казали: “Просили батько і мати, і я вас прошу, приходьте до мене на весілля”. А як не було в молодої батька чи матері, то з дружкою йшли на могилу і кликали на весілля.
«Як сестра йшла заміж, то фартух вишитий був і рушник тканий наперед зав’язаний, віночок, лєнти і букет на грудях. Віночок парафіновий купували в Богуславі. Цей віночок знімали з дівчини у домі хлопця, стрічки вона віддавала дівчатам, а вінок, як є менша сестра, то їй. Замість віночка молоду скривали — зав’язували хустку — ту саму, що дівчина пов’язує хлопцеві на руку під час сватання. Співали:
Я тебе, сестрице, скриваю,
Я тебе, сестрице, скриваю,
Щастя й долі бажаю,
Будь здорова як вода, а багата як земля.
Бояри підсміювалися з дружок, а ті з бояр, співаючи:
На припічку чашка стояла,
На припічку чашка стояла,
А в ту чашку кицька насцяла,
Старша дружка та боярів частувала.
Як вів молодий молоду до себе, то брав її на руки перед ворітьми. Співали:
Топи, мати, грубу,
Топи, мати, грубу,
Бо везе невістку любу,
Хоч люба — нелюба,
Аби топлена груба.
А ви пам’ятаєте традиційне українське весілля з такими приспівками і традиціями?
