Коли ми вдруге завітали до Софії Титівни Гогулі з Медвина (1937 р. н.), то попросили навчити нас плести «квітку» — місцевий аналог дідуха, який робили під кінець жнив, святили на Спаса та використовували на Різдво.
«Нажали пшениці чи жита, овесу, ячменю і заплітаємо в букетики. Беруть [для букета] жита чи пшениці та кажуть, це цапові на бороду. Обкручують стебла букета соломиною [з того букета]. Потім до букета примотуються по боках ще букети, щоб було пишне, як дерево. В кінці зі сплетених стебел внизу загинають чотири ніжки, а серцевину обрізають», — розповідає Софія Титівна.
«Коли саме його робили, на Спаса?» — питаємо.
«Як жнива кінчалися, то брали в сніп тих колосків та робили квітку. В празник не робили, бо в празник шо робиш, то тоді одлежиш. Тоді її брали до церкви, святили», – відповідає Софія Титівна.
Старші медвинські люди пам’ятають, що до того, як усередині ХХ століття в Медвині на Миколії не з’явився діючий православний храм, освячення проводили довкола 600-літнього дуба, що і досі стоїть на цвинтарі навпроти храму.
А у вашому селі робили «квітку»?
Цей проєкт здійснено за підтримки Фонд “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
