Дибинці — саме туди ми поїхали в першу експедицію нашого нового проєкту «Одяг і традиція. Богуславщина».
Місцева майстриня Тетяна Тарасенко провела нас на куток Зацерква до Тетяни Григорівни Шнуренко (Артеменко) 1943 року народження. Вона розповіла нам і про одяг, і про взуття, які носили в її молодості, на свята й у будні, в якому одязі одружувалися, а в якому проводжали на той світ. Чимало одягу тоді ткали з конопляних ниток. Тетяна Григорівна детально описала, скільки треба було натрудитися біля конопель, щоб отримати нитки.
Анастасія Панасівна Олексієнко (Волошенко) 1934 року народження, що прожила все життя в Дибинцях, розповіла, як її мама, виховуючи вісьмох дітей, встигала прясти і ткати, і як після довгої й кропіткої праці виходили полотняні сорочки й рушники.
Ткацтво — це нематеріальна культурна спадщина, унікальна за своєю технологією в кожному регіоні України. Хоча традиційне ткацтво мало де практикується, ми хочемо зберегти його для наступних поколінь, адже це одне з надбань нашого українського народу.
Якщо ви або ваші рідні пам’ятаєте, як раніше ткали на Богуславщині та готові поділитися цими знаннями, напишіть нам на aroundus.ngo@gmail.com .
