Знайомимо з виставкою «Синагоги Богуслава — забута історія», що експонується в найстарішому будинку Богуслава — кам’яниці 1726 року побудови. Вона ж — єврейський хедер, тобто початкова школа. Будівля розташована на людному місці в найдревнішій частині міста. Вона має багато спільного з цивільною житловою архітектурою кінця ХVІІ ст. і становить велику цінність, адже з-поміж споруд такого типу ХVІІ – ХVІІІ ст. в Україні збереглися одиниці, крім того, вона дійшла до нашого часу без перебудов, що також має велике наукове значення.
У кінці ХІХ століття кам’яницею володів місцевий підприємець, багатий єврей Файнзільберг. І саме в цей час у Богуславі жила українська майстриня пера Марко Вовчок, молодший син (а насправді — онук!) якої запам’ятав старий Богуслав, Файнзільберга і кам’яницю на вулиці Поштовій (нині — Шевченка) такими: «Головною вулицею можна було їхати з великим ризиком, бо величезні гранітні каменюки випирали просто з ґрунту на загибель всім возам та бричкам… Про бокові вулички годі й говорити — то були справжні лабіринти, де з великими труднощами можна пройти через болото і грязюку. На все містечко була лише одна двоповерхова кам’яниця місцевого багатія Файнзільберга, а решта будинків були з глини. На околиці містечка жили так звані міщани-українці. Тут вже були біленькі, чепурненькі хатки з вишневими садочками. Містечко мало святочний вигляд лише у п’ятницю ввечері, коли на шабат у кожній єврейській домівці запалювалися свічки. Тоді Богуслав був, мов ілюмінований. Оживав також Богуслав під час ярмарків, на які приїжджали селяни з усіх навколишніх сіл».
Місто було рідним і для письменника Шолома-Алейхема, який жив тут у 1870-х та колоритно описав богуславський мультикультурний базар, поблизу якого і стоїть кам’яниця: «Минувши цвинтар, в’їхали прямо на «торжище» — щось на кшталт базару чи ярмарку, де все змішалося в купу: селяни, коні, корови, свині, цигани, вози, колеса, хомути та різні євреї: євреї-кушніри, євреї-шапошники з красним товаром, з булками, з бубликами, з пряниками, з яблучним квасом, з чим тільки побажаєте. А баб! Баби з кошиками, баби з яблуками, баби з птицею, баби зі смаженою рибою і просто так баби. І всі вони галасують, верещать, тріщать… А коні, корови і свині їм допомагають. Сліпці співають і грають на лірах. Оглухнути можна! Пил стоїть такий, що важко розгледіти один одного, а від запахів можна задихнутися».
Важко уявити історію Богуслава без євреїв, особливо у другій половині ХХ століття, коли вони становили понад 65 % місцевих, тобто сім з половиною тисяч осіб. На жаль, жоден з 16 юдейських храмів, які вони відвідували (синагога та 15 молитовень при ремісничих цехах), не збереглися до нашого часу.
Але є фото, які лягли в основу нашої виставки. На них — богуславські євреї зламу ХІХ і ХХ століть, богуславська синагога після руйнування, кам’яниця. А також банер з проєктом її реставрації, яким ми хочемо нагадати про давню потребу і мрію містян — відремонтувати будинок, в якому тепер знаходиться Музей народних промислів.
Виставка є частиною проєкту «Релігійні громади старого Богуслава», створена ГО «Навколо Нас. Ua». “Релігійні громади старого Богуслава” – це комплекс із трьох тематичних виставок, створення та презентація яких стали можливими завдяки реалізації проєкту “Традиції українців. Народний календар Богуславщини” за підтримки Фонду “Партнерство за сильну Україну”.
Комплекс виставок покликаний представити інформацію про храми кінця ХІХ – початку ХХ століття в Богуславській громаді та показати образи людей із старовинних світлин, які могли бути їхніми парафіянами. Ще одни надважливим завданням виставок є привернення уваги до відбудови втрачених, частково зруйнованих та реставрації занедбаних пам’яток культури. Комплекс складається з трьох блоків: “Православні храми Богуславщини”, “Гравюри Наполеона Орди “Костели”, “Синагоги Богуслава – забута історія”.
