У с. Хохітва відтворили місцеву кількасотлітню купальську традицію. Відбулося це в рамках заходу «Етнографія. Етнологія. НКС» ГО «Навколо Нас. UA», який зібрав на Богуславщині сотню провідних етнологів, фольклористів, відомих дослідників нематеріальної культурної спадщини.
За справу відтворення взялася Маргарита Скаженик, старша наукова співробітниця науково-дослідної лабораторії етномузикології Національної музичної академії. З учасниками заходу вона поділилася досвідом, як шукали місцеві пісні, що співали на Купала, яким був спосіб співу.
«Купала в селах довкола Богуслава вже немає, хоча воно було. На півдні колишнього Богуславського району — в селах Красногородка, Побережка, Софійка у 1970-х роках записали кілька купальських пісень. Тут дуже близько підходить подільська традиція. У селі Софійка, наприклад, ми під час експедиції дещо записали про купальські традиції: про те, як плели «качани» з пучечків вишень, як кругом «гільця» співали, які є повір’я, пов’язані з вінком, який дівчина пускала на воду.
Співають купальські пісні в тих селах в унісон, наспівуючи. У гуртовому співі переважають паралельні терції, є темповий контраст: повільно починають, а потім прискорюються. Хтось зі співачок має дублювати мелодію на октаву вище тонким голосом («пищати»)».
Гурт «Володар» заспівав кілька таких місцевих пісень і провів майстер-клас зі співів учасникам заходу.
Потім програма перенеслася на урочище Луки в Хохітві, де учасників заходу зустріли місцеві майстри, народні колективи та майстерно оформлені локації в етностилі. Тут можна було запізнатися з літніми традиціями місцевої кулінарії, танцями, співами, повчитися плести вінки та взяти участь у купальських дійствах.
Гурт «Володар» тут продовжив співати місцевих пісень, а троїсті музики з Києва виконали мелодії старовинних українських танків — «Гречаників», «Якова», «Горлиці», «Метелиці».
Першим ділом ми підійшли поласувати місцевими смаколиками. Господині з с. Чайки Олена Шнуренко та Раїса Запорізька пригощали коржами з маком та варьохою.
«Варьоху кожен день не готували. В нас в селі це була весільна страва. В перший день весілля вона стояла у графині біля молодих на столі, уквітчаному барвінком, калиною. Молоді пили її на перший день весілля, а всіх гостей вже на третій день, «на курі» частували всіх. А в Мисайлівці – на проводи обов’язково подавали за стіл. Це безалкогольний напій. Вариться з вишні, сливи і калини. Спеції — [лавровий] листочок, горошок, духмяний перець. Можна і гвоздичку додати. І стручковий, червоний пекучий перець. Подавали варьоху холодною».
Яна Гамарник з Богуслава пригощала варениками, які готувала її бабуся: з сиром, маком, вишнею, капустою, а також рваними галушками. Крім того, на локації можна було спробувати різноманітні сири з сироварні у с. Розкопанці.
На галявині майстер-класів Наталя Шевченко вчила плести букети з лаванди та презентувала трав’яні чаї зі свого поля в Мисайлівці, Дарія Ляшенко — плести різноманітні прикраси і фігурки з трави, Валентина Ткач — ткати на мініверстаті.
Разом з майстринями з Хохітви Катериною Робак і Катериною Зубко учасники заходу вчилися плести купальські вінки.
«Віночки тоді плели з усіх трав, які зараз ростуть: і деревій, і материнка, і звіробій. Плетемо хрест навхрест і за кожним рухом бажання собі загадуєш, поки не заплетеш вінок у коло. Потім запускають у воду і дивляться, в якій стороні жених живе», — каже пані Катерина Робак.
Згодом разом з учасниками дійства майстрині прикрашали марену.
Під кінець вечора можна було пострибати через купальське вогнище, погойдатися на гойдалках і покупатися в теплих водах річки Рось, на березі якої, зовсім неподалік, стоїть будинок, в якому жила письменниця Марко Вовчок.
Ця подія здійснена за підтримки Фонд “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
