70 дворів в населеному пункті Киданівка нараховувалося у 1741 році. Тут була церква, що утверджувало його статус села. Через населений пункт  тече річка Безіменна.

У житті мешканців Киданівки важливу роль відігравала церква. Місцева церква в ім’я архангела Михаїла була дерев’яна і побудована у 1725 році на місці дерев’яної 1722 року. Одного із священників прогнали парафіяни. У 1741 році священником став Петро, а потім Іоан Потапенко. Село Киданівка належало до Богуславського староства  (1768 рік). При церкві святого Михайла нараховувалось 93 двори. Священник у ній був Іаков Завальський. Церкву перебудували  у 1848 році.

Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви Святого Михаїла села Киданівка Ісайківської волості Богуславського повіту, з 1846 року – Канівського повіту Київської губернії зберігаються в ЦДІАК України. 

У 1861 році, за повідомленням “Київських єпархіальних відомостей”, священником у Михайлівській церкві села Киданівка служив Стефан Гаєвський. При церкві діяла церковно-парафіяльна школа, в якій навчалось 20 учнів. Пономарем при церкві Святого Михайла 1 серпня 1864 року був Данилевський.

У 1878 році, коли єпархії були поділені на десятки, Киданівку  із її церквою віднесли до другого десятка церковних сіл. Також збереглася інформація за 1889 рік про відношення єпархії до третього округу благочиння. У 1930-х роках ХХ століття церковну будівлю розібрали. Нині діюча церква міститься у пристосованому приміщенні поряд з місцем попереднього храму.

Киданівка була селом, яке належало графам Браницьким. Вони у 1811 році мали там невеликий горілчаний завод з двома котлами. Перший котел був місткістю 25 відер, а другий – 28 відер. На заводі випускалось 60 літрів горілки щомісяця. 

В духовному заповіті дійсного таємного радника графа Владислава Браницького, представленому до засвідчення його графинею Розою Браницькою у 1843–1857 роках, в Киданівці нараховувалось 719 душ. Селяни Киданівки були кріпаками та виконували всі панські роботи. 

У 1861 році був проголошений маніфест царя про звільнення селян від кріпацької залежності, але з викупом землі. Селяни вже не бажали працювати на панів. Такі ж настрої були і в киданівчан, які не мали бажання працювати на графа К. В. Браницького. Місцевий мешканець Темофій Коршак оголосив, що “городники і жінки відробляти панщини не будуть”.

За “Списком російських землеробів Київської губернії” 1865 року село Киданівка нараховувало 846 селян і 27 дворян. У панів нараховувалось 1410 десятин придатної землі і 143 десятини не придатної для землеробства землі. У селян було 361 десятина придатної землі і 143 десятини орної.

У 1869 році маєток графів Александра і Костянтина Браницьких продали разом із селом. Тутешні дворяни також придбали частину землі графів Браницьких. Киданівським фільварком володіла дворянка Катерина Волянська (1867–1873 роки).

Селяни села Киданівка займались кустарними промислами. У 1900 році у “Відомостях, поданих повітовими справничими та фабричними інспекторами про кустарні виробництва” згадується про село Киданівку, де вироблялось “просте селянське сукно”.

У 1905 році в селі відбувся виступ селян, організатором якого був наймит А. Крикун.

Історія села в радянський період така ж, як і всіх інших сіл в Україні. У 1918–1920 роках організовуються ТСОЗи, а у 1928 році – колгоспи “Червоний орач” та “Хлібороб”. 

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932–1933 років померло більш ніж 600 жителів села.

У 1950 році колгоспи об’єдналися в одне господарство “Зірка”. У 2000 році господарство реформовано у приватно-орендне сільськогосподарське підприємство “Киданівське”, з 2005 року – СВК “Зірка-К”.

Село Киданівка було окуповане німецько-нацистськими військами 16 серпня 1941 року, радянська ж армія ввійшла до нього 31 січня 1944 року. На примусові роботи до Німеччини було вивезено 166 осіб. З фронтів Другої світової війни не повернулись 164 особи.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність населення села становила 880 осіб, з яких 353 чоловіків та 527 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 734 особи.

Джерела

1. Стаття “З історії наших сіл. Киданівка”. Вісті Богуславщини, 1991 рік. 10 жовтня. Автор – краєзнавець П. Павленко.
2.  Стаття “Краєзнавство. Киданівка”. Вісті Богуславщини, 2008 рік. 15 січня. Автор – старший науковий співробітник Музею історії Богуславщини С. Боковий.
3. Вікіпедія : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0