Село розташоване в долині на правому березі річки Рось, де в неї впадає річка Реп’яшка. Місцевість села хвилясто-горбиста. 

Виникнення села Хохітви відносять до другої половини XVII століття. Місцевість сучасного села була вкрита густим лісом, в якому водилося безліч різного птаства. Ліс був улюбленим місцем збору багатих і знатних мешканців міста Богуслава. За свідченнями старожилів, назва села виникла від наявності в колишньому лісі великої кількості птахів роду стрепетів (хохітви).

Поблизу села Хохітва було виявлене невелике поселення чорноліської культури. У ХІХ столітті в урочищі Чернечий яр можна було побачити залишки городища, яке на даний момент повністю зруйноване. Під час обстежень у 1972 році тут було знайдено лише уламки посуду ХVII–XVIII століть.

Згідно зі згадками в історичних джерелах, у 1790 році у сорока садибах мешкало 473 особи. У ХVII столітті село належало Богуславському монастиреві, який до переселення в Богуслав знаходився поблизу Хохітви в урочищі Чернечий яр. 

За переписом 1857 року в селі Хохітва нараховувалося 70 дворів. Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Богуславської волості Канівського повіту Київської губернії мешкало 729 осіб, налічувалося 92 дворових господарства, існували 3 постоялих будинки, винокурний і бурякоцукровий заводи.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 920 осіб, з яких 863 православної віри. У 1908 році їх було уже 90, у 1923 році кількість дворів зросла до 230. На перше січня 1967 року на території села налічувалося 556 дворів, в яких проживало 1653 особи, населення в селі Хохітва становило 1055 осіб.

До Жовтневого перевороту 1917 року селяни Хохітви мали в своєму користуванні 500 гектарів землі. Поміщику Петровському також належало 500 гектарів землі. У володінні церкви було 53 гектари найкращої орної землі.

Після встановлення радянської влади у 1918 році селянам було передано землі поміщика, церковні землі, землі з державного лісового фонду. В 1927 році на території села Хохітви було організовано Товариство по спільному обробітку землі з 14 дворів. В 1929 році Товариство по спільному обробітку землі було перетворено на сільськогосподарську артіль «Правда» і селяни почали вступати в нього. В 1932 році колективізація села була повністю завершена.

У 1954 році було об’єднано колгоспні господарства сіл Хохітви і Розкопанців, а також міста Богуслав, назвали цю сільськогосподарську артіль «Україна». З 2000 року – сільськогосподарський кооператив “Україна”, а з 2004 – СТОВ “Богуславка-Агро”.

До 1925 року в селі працював один учитель, який навчав два класи. Тоді приміщення було в простій сільській хаті, під солом’яною стріхою. Про село згадано у творах Івана Нечуя-Левицького, зокрема в творі «Старосвітські батюшки і матушки», де письменник в художніх образах змальовує картини природи села Хохітви, описує тяжке життя селян. Вперше цей твір було надруковано у 1884 році.

З Хохітвою пов’язане життя і творчість письменниці Марко Вовчок, яка жила тут у 1887–1893 роках. 

Під час німецько-радянської війни 277 місцевих мешканців воювали у складі різних військових з’єднань радянської армії, з них 120 загинули в цій війні, 146 нагороджені орденами та медалями.